Сервіси

11 клас – українська мова та література

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПРОГРАМА

ВСТУПНИХ ВИПРОБУВАНЬ

 ДЛЯ АБІТУРІЄНТІВ СУМСЬКОГО НАУ ТА КОЛЕДЖІВ СУМСЬКОГО НАУ 

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

НА БАЗІ СТАРШОЇ ШКОЛИ

 

ФОНЕТИКА. ГРАФІКА

Звуковий склад мови. Голосні і приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ.

Склад. Складоподіл. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Основні випадки чергування у—в, і—й.

 

ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ

Лексичне значення слова. Однозначні та багатозначні слова.  Пряме й переносне значення слова. Синоніми. Антоніми. Омоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов.

Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду пасивного й активного вживання. Застарілі слова і нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика.

Поняття про стійкі сполучення слів і вирази. Фразеологізми. Прислів’я, приказки, афоризми.

 

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР

Основа слова і закінчення. Корінь, суфікс, префікс і закінчення — значущі частини слова. Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід слів з однієї частини мови в іншу.

Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні  [о], [е].

 

МОРФОЛОГІЯ

Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники істоти й неістоти, загальні і власні. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої і другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників IIвідміни. Особливості відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині. Незмінювані іменники. Написання і відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові.

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста і складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда і м’яка групи).

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробові і збірні) і порядкові. Числівники прості й складені. Відмінювання кількісних числівників. Відмінювання порядкових числівників. Особливості правопису числівників.

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Порівняння займенників з іменниками, прикметниками, числівниками. Розряди займенників: особові, присвійні, вказівні та зворотний; питальні, заперечні та відносні; неозначені й означальні. Творення заперечних та неозначених займенників. Особливості відмінювання займенників.

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на –но, -то). Безособові дієслова. Доконаний і недоконаний види дієслова. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслів: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного і наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І та ІІ  дієвідмін. Особові та числові форми дієслів. Родові та числові форми дієслів. Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові дієслівні форми на -но,    -то.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення.

Дієприслівниковий зворот.

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників. Способи їх творення. Написання прислівників і сполучень прислівникового типу разом, окремо, через дефіс.

Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні й похідні. Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Правопис прийменників.

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю:  сурядні й підрядні, їх види. Групи сполучників за вживанням та за будовою. Правопис сполучників.

Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням. Правопис часток.

Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова. Правопис вигуків.

 

СИНТАКСИС

Завдання синтаксису. Словосполучення і речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення. Головне й залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення непоширені й поширені.

Речення як основна синтаксична одиниця. Порядок слів у реченні. Види речень за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, за будовою, за складом граматичної основи, за наявністю другорядних членів, за наявністю необхідних членів речення, за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів.

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Особливості узгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків. Способи їх вираження.

Другорядні члени речення. Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Способи вираження означень, додатків, обставин. Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в реченні.

Односкладні прості речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні) і підмета (називні). Односкладні речення як частини складного речення.

Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв’язком). Речення з кількома рядами однорідних членів. Однорідні й неоднорідні означення. Узагальнюючі слова в реченнях з однорідними членами. Кома між однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальнюючих словах у реченнях з однорідними членами. Звертання непоширені й поширені. Вставні слова (словосполучення, речення).

Розділові знаки при звертанні і вставних словах. Поняття про відокремлення. Відокремлені другорядні члени речення.

Складне речення і його ознаки. Складні речення без сполучників, з сурядним і підрядним зв’язком. Складносурядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Смислові зв’язки між простими реченнями в складносурядному. Розділові знаки між простими реченнями в складносурядному.

Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії і ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Розділові знаки між головним і підрядним реченнями. Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними.

Безсполучникове складне речення. Смислові відношення між простими реченнями. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку.

Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог.

 

СТИЛІСТИКА

Стилі мовлення (розмовний, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки та функції.

 

ОРФОЕПІЯ

Відображення вимови голосних через фонетичну транскрипцію. Відображення вимови приголосних звуків [дж], [дз], [дз’], [ґ], [ж], [ч], [ш]; груп слів (уподібнення, спрощення); м’яких приголосних; подовжених приголосних. Вимова слів з апострофом.

 

ОРФОГРАФІЯ

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] у коренях слів. Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Позначення чергування  приголосних звуків на письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів із рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові й прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними частинами мови.

 

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

 

Усна народна творчість. Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-побутових і родинно-побутових пісень. Пісні Марусі Чурай. «Віють вітри», «За світ встали козаченьки». Історичні пісні «Ой, Морозе, Морозенку», «Чи не той то хміль…»        . Тематика, образи, зміст народних дум і балад. «Дума про Марусю Богуславку», балада «Бондарівна».

Давня українська література. «Повість минулих літ», «Слово про похід Ігорів». Григорій Сковорода «DeLibertate», «Всякому місту – звичай і права», «Бджола та Шершень», афоризми.

 

ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII – початку ХІХ ст.

Іван Котляревський «Енеїда», «Наталка Полтавка».

Г.Квітка-Основ’яненко «Маруся».

Тарас Шевченко «До Основ’яненка», «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон», «І мертвим, і живим, і ненародженим…», «Заповіт», «Мені однаково».

Пантелеймон Куліш «Чорна рада».

Марко Вовчок «Максим Гримач».

Панас Мирний “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Іван Карпенко-Карий “Мартин Боруля”

Іван Франко “Гімн”, “Чого являєшся мені…”, поема “Мойсей”.

 

У КРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХХ ст.

Михайло Коцюбинський “Intermezzo” , “Тіні забутих предків”.

Ольга Кобилянська  “Земля” .

Василь Стефаник “Камінний хрест”.

Леся Українка. “Contra spem spero!” , “Лісова пісня”.

Микола Вороний “Блакитна Панна”.

Олександр Олесь “Чари ночі”, “О слово рідне! Орле скутий!..”.

Володимир Винниченко “Момент”.

 

Павло Тичина. “Арфами, арфами…”, “О панно Інно…”, “Ви знаєте, як липа шелестить…”.

Максим Рильський. “Молюсь і вірю. Вітер грає…”.

Микола Хвильовий “Я (Романтика)”.

Юрій Яновський “Подвійне коло”, “Шаланда в морі”.

Валер’ян Підмогильний “Місто”

Володимир Сосюра «Любіть Україну!»

Остап Вишня “Моя автобіографія”, “Сом”.

Микола Куліш “Мина Мазайло”.

Богдан-Ігор Антонич “Різдво”.

Олександр Довженко “Україна в огні”, “Зачарована Десна”

Андрій Малишко «Пісня про рушник».

Василь Симоненко «Лебеді материнства».

Олесь Гончар «За мить щастя»

Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном»

Василь Стус «як добре те, що смерті не боюсь я», «О земле втрачена, явися!..»

Іван Драч «Балада про соняшник»

Ліна Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське альфреско», «Маруся Чурай».

 

ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ-ЕМІГРАНТІВ

Іван Багряний “Тигролови”

Євген Маланюк “Стилет чи стилос?”

 

СУЧАСНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС

Загальний огляд, основні тенденції. Літературні угрупування (Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація», «Пропала грамота», «Лугосад»). Творчість Ю.Андруховича, О.Забужко, І.Римарука. Утворення АУП (Асоціації українських письменників). Література елітарна і масова. Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 1990-х років, його риси. Сучасні часописи та альманахи.

 

Голова предметної комісії з української мови

К.М. Лопатка