Сервіси

16 днів проти насильства

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2010 року № 2154-р «Про затвердження плану заходів з проведення Національної кампанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року» та листа Сумського обласного управління освіти «Про проведення щорічної акції «16 днів проти насильства» в Охтирському коледжі СНАУ у листопаді 2014 року проводиться щорічна акція «16 днів проти насильства». З цією метою було проведено ряд тематичних заходів: круглі столи зі студентами та викладачами.

Попередження насильства

Ми в своєму житті досить часто чуємо, або навіть стикаємося із ситуаціями насильства (в сім`ї, на вулиці, в коледжі, серед ровесників).

Перед тим, як розглянути способи захисту особистості в ситуації насилля, давайте спочатку визначимо, що означає саме поняття «насильство», які види його існують.

1. Фізичне насильство – це навмисне завдання фізичних ушкоджень дитині, а також свідоме позбавлення свободи, помешкання, їжі, одягу та інших нормальних умов життя, які можуть призвести до смерті дитини, викликати порушення фізичного та психічного здоров`я.

2. Сексуальне насильство – це залучення дитини з її згоди (або без такої) у сексуальні дії з дорослими задля задоволення або вигоди останніх.

3. Психологічне (емоційне) насильство – це періодичний, тривалий або постійний психічний вплив на дитину, спрямований на навмисне приниження її честі й гідності, що стає причиною образ, страху, невпевненості в собі, гальмує розвиток особистості й призводить до формування патологічних рис характеру.

4. Зневага до потреб дитини – це відсутність елементарної турботи про дитину, від чого порушується її емоційний стан і з`являється загроза здоров`ю або розвитку.

Окремо хотілося б зупинитися на попередженні домашнього насильства.

Насильство в родині – це правопорушення або злочин, яке чинить один з членів родини щодо інших членів родини або осіб, які можуть бути визнані як члени родини. При цьому членами родини є: чоловік, дружина, діти, батьки (один з батьків) чоловіка (дружини), а також інші особи, які постійно проживають разом зі згаданими особами й ведуть із ними спільне господарство.

Відповідно до цього визначення насильство в родині – це насильство, що відбувається між:

– чоловіком і жінкою, які перебувають у шлюбі;

– батьками і дітьми незалежно від віку;

– батьками одного з подружжя чи іншим членом родини, який не є їхньою дитиною (між тестем або тещею й зятем, між свекром або свекрухою й невісткою);

– особами, які не мають згаданих зв`язків або їх втратили, але ведуть разом спільне господарство і проживають в одному приміщенні.

Як відомо з багатьох досліджень, у 80 % випадках учинення насильства у сім`ї кривдниками є чоловіки, а постраждалими – жінки і діти (але насильство вчиняють досить різні люди).

Кривдники не є людьми, які завжди гніваються чи ворожі, вони можуть бути чарівними, приязними, люб`язними. Кривдники не завжди – «погані» люди, але їхня насильницька поведінка не є прийнятою.

Можливі причини:

– низька самооцінка кривдника (завищена);

– не вміння вирішувати проблеми іншими методами;

– влада за всяку ціну (бажання домінувати);

– власний негативний досвід дитинства;

– психічні розлади;

– високий рівень агресії;

– вживання алкоголю та наркотичних речовин;

– один із способів виховання дітей.

Застосування насильства у вихованні старе, як світ. І не дивно, адже насильство так само старе, як метод взаємин між людьми, між чоловіком і жінкою. Оскільки насильство було нормою життя, то і способи виховання дітей усіх часів будувалися на насильстві.

Незважаючи на те, що зараз уже ХХІ сторіччя, і ми живемо у цивілізованому суспільстві, насильство щодо дітей, слабких і беззахисних істот, як і раніше, залишається поширеним типом поведінки.

На сьогоднішній день достовірної статистики про реальні прояви насильства у родині немає, оскільки це явище є найчастіше прихованою формою насильства.

За інформацією МВС України, лише минулого року поставлено на облік понад 50 тис. осіб, які вдавалися до насильства у родині.

Отже, як захистити себе від проявів насильства?

По-перше, необхідно знати, що в Україні прийнято Закон України «Про попередження насильства у сім`ї» (березень 2002 року). Людина, яка чинить насильство, може бути притягнута до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності згідно з чинним законодавством.

По-друге, ви повинні знати свої права (Конвенція ООН «про права дитини) і вміти захистити себе. А для цього ви повинні володіти інформацією щодо того, куди звернутися у випадку насильницьких дій у відношенні до вашої особистості.

Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження з дитиною подаються як самою дитиною, так і фізичними особами за місцем їх проживання за наявності фактів такого поводження або при реальній загрозі їх учинення.

1. Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження приймаються посадовими особами органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти, охорони здоров`я, управлінь у справах сім`ї та молоді, центрів соціальних служб для молоді та передаються для реєстрації до відповідного територіального підрозділу служби у справах неповнолітніх протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення).

2. Безпосередньо у коледжі ви можете звернутися до куратора групи, практичного психолога, соціального педагога, заступника директора з виховної роботи або директора.

3. Куратори груп організовують роботу з батьками щодо роз`яснення наслідків жорстокого поводження з дітьми в сім`ях, а також з особами, що становлять найближче оточення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або потерпає від реальної загрози його вчинення. Законодавством закріплено перелік органів і установ, які займаються попередженням жорстокого поводження з дітьми та приймають заяви про такі випадки:

– служби у справах дітей;

– центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

– кримінальна міліція;

– органи та заклади освіти;

– органи та заклади охорони здоров’я;

– відділи соціального захисту населення;

– органи прокуратури

Представники цих органів приймають усні або письмові заяви про випадки жорстокого поводження з дітьми, випадки насильства над дітьми або про погрози щодо їх вчинення.

 

Правила безпеки у випадку фізичного насильства:

• Обдумайте свої дії на випадок, якщо акт насильства відбудеться знову;

• Не мовчіть! Розкажіть про свою проблему рідним, близьким, друзям (людям, яким довіряєте найбільше) та обов’язково зверніться за допомогою до спеціалістів;

• Заздалегідь знайдіть місце, куди зможете піти у разі небезпеки;

• Намагайтеся уникати суперечок у ванній кімнаті, на кухні, де є гострі та ріжучі предмети. Якщо суперечки уникнути не вдається, намагайтеся знаходитися в кімнаті так, щоб у разі необхідності можна було би легко вийти;

• Домовтеся із своїми сусідами, щоб вони викликали міліцію у випадку, коли почують крик з Вашого помешкання;

• Заховайте запасні ключі від квартири (машини) так, щоб можна було б взяти їх і швидко покинути помешкання у разі небезпеки;

• Заховайте в безпечному місці необхідну суму грошей, список з номерами телефонів, паспорт, документи дитини, інші важливі документи, також деякий одяг та необхідні ліки;

• Знищіть або заберіть із собою всі папери з можливою інформацією про Вас, які б допомогли кривднику визначити місце Вашого перебування (записні книжки, конверти з адресами та ін.);

• Вирішіть заздалегідь, які саме цінні речі (ювелірні вироби і т д.) візьмете із собою. У випадку необхідності їх можна буде продати або здати під

• Зверніться за допомогою до правоохоронних органів: відділ міліції за номером 102 або до дільничного інспектора;

• Зверніться до районного відділу міліції з метою направлення на проходження судово-медичної експертизи у разі існування тілесних ушкоджень. Висновок експерта засвідчить ступень тяжкості нанесених побоїв та стане вагомим доказом у суді;

• Проконсультуйтесь з юристом, який підкаже з чого розпочинати і як правильно підготувати документи для вирішення ситуації;

• Тримайте під рукою номери телефонів соціальних служб, кризових та реабілітаційних центрів, неурядових організацій, що надають допомогу особам потерпілим від насильства в сім’ї;

• Поділіться інформацією про те, куди необхідно звернутися, якщо подібна ситуація станеться із знайомою мені людиною;

• Зверніться за допомогою на Національну «гарячу лінію» з питань протидії насильству та захисту прав дитини. Правила безпеки у випадку психологічного насильства:

• Не відповідати агресією на агресію;

• Не кричати, злитися та плакати;

• Не залишатися наодинці та заручитися підтримкою найближчих людей;

• Ввічливо відмовлятися від того, що Вам не підходить, і рішуче – від того, що може бути небезпечним;

• Необхідно усвідомити власну позицію в сім’ї, таким чином змінивши ставлення кривдника до себе;

• Намагатися говорити з кривдником максимально спокійно, зрозуміло, чітко передаючи свої почуття і переживання.

• Ваші жести та міміка не повинні викликати агресії з боку кривдника;

• Намагайтесь пояснити, що від конфліктів в сім’ї страждає дитина;

• Будьте сильною та впевненою в собі особистістю!

• Зверніться за допомогою до фахівців, які практикують сімейну психотерапію і намагайтеся зробити це разом із кривдником;

• Вчиться любити та поважати себе!

• Навіть найменші зміни на краще не залишайте без уваги і обов’язково схвально відзначайте;

• Ви мусите перебороти страх і зробити перший крок!

• Зверніться за допомогою на Національну «гарячу лінію» з питань протидії насильству та захисту прав дитини. (Національна “гаряча лінія” з питань запобігання насильству та захисту прав дитини – 0 800 500 335 або 386 (для дзвінків з мобільного) Є деякі речі, які можуть поранити потерпілого від сексуального насильства. Багато хто не знає, що вони мають сказати або ж зробити в цьому випадку. Сподіваємося, цей список допоможе Вам і вбереже Вашого співрозмовника від неприємних йому моментів. Будьте обережні:

• Не запитуйте, чи сподобалося це! Нікому не подобається бути жертвою сексуального насильства.

• Не говоріть про те, як постраждала/постраждалий могли уникнути того, що сталося. Повірте, якщо б вона/він могла уникнути сексуального насильства, то неодмінно зробили б це.

• Не говоріть, “Забудь і живи спокійно”. Жертви насильства намагаються зробити це з усіх сил. Краще підтримайте їх, і допоможіть їм знову навчитися цінувати і поважати себе.

• Не радьте викинути те, що трапилося з голови. Це не так просто.